Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, майно,
набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної
сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини
(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)
самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу,
крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної
власності подружжя.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й
садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, засоби виробництва,
транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до
кредитних установ; паєнагромадження в кооперативі; страхова сума, страхове
відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя; грошові суми та
майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами.
При поділі спільного майна, треба пам’ятати про майно подружжя, що є особистою
приватною власністю дружини, чоловіка (ст. 57 Сімейного кодексу); це майно,
набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування
або в порядку спадкування; або за кошти, які належали їй, йому особисто.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального
користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за
рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини,
чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка
їй, йому належала, або як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди, а
також страхові суми, одержані за особистим страхуванням.
Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу, у разі поділу майна, що є об’єктом
права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є
рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності
часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із
них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив
спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка
майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а
також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які
вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного
розвитку та лікування. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо
інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять
присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній
діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна
другому з подружжя.
За розгляд позовних заяв, що подаються до суду у разі поділу майна, сплачується
державне мито, що визначається відповідно до ціни позову (вартості майна, яке
ділиться), а саме 1 % ціни позову, але не менше 3 і не більше 100
неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вартість майна визначається за
погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи із дійсної його
вартості на час розгляду справи. Допомога у розірванні шлюбу через суд, стягненні
аліментів, розподілі майна подружжя, позбавленні батьківських прав інших
шлюбно-сімейних справах.
Консультації
БЕЗКОШТОВНІ.
Телефонуйте зараз:
(київстар) 097 38 58 658; (лайф) 063 32 20 973; прямий номер у
Луцьку 29 97 70.
Якщо у вас виникли будь-які інші питання
юридичного спрямування – телефонуйте і ми допоможено Вам.
Посилання на перелік справ якими ми займаємося:
http://ukryrposlugi.at.ua/index/0-6
|